менджун

МЕНДЖУ́Н, а́, ч., заст.

Той, хто менджує.

Тут крутилися й чорновусі цигани, .. горбоносі забарні волохи, татари-воловоди і менджуни на тонконогих бахматах-конях (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. менджун — менджу́н іменник чоловічого роду, істота перекупник розм.  Орфографічний словник української мови
2. менджун — див. спекулянт  Словник синонімів Вусика
3. менджун — -а, ч., розм. Той, хто менджує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. менджун — БАРИ́ШНИК заст. (скупник і перепродувач коней, худоби, а також сільськогосподарської продукції, ремісничих виробів з метою прибутку), ЛІВЕРА́НТ заст.; МЕНДЖУ́Н розм. (перев. про того, хто перепродує коней); ПРА́СОЛ заст.  Словник синонімів української мови
5. менджун — МЕНДЖУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто менджує. Тут крутилися й чорновусі цигани, ..горбоносі забарні волохи, татари-воловоди і менджуни на тонконогих бахматах-конях (Тулуб, Людолови, II, 1957, 135).  Словник української мови в 11 томах
6. менджун — Менджун, -на м. Барышникъ, занимающійся мѣной лошадей. Найшов менджуна: продавай, кажу, мого коня аби кому. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка