Великий тлумачний словник сучасної мови

менджун

менджу́н

-а, ч., розм.

Той, хто менджує.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. менджун — менджу́н іменник чоловічого роду, істота перекупник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. менджун — див. спекулянт  Словник синонімів Вусика
  3. менджун — МЕНДЖУ́Н, а́, ч., заст. Той, хто менджує. Тут крутилися й чорновусі цигани, .. горбоносі забарні волохи, татари-воловоди і менджуни на тонконогих бахматах-конях (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
  4. менджун — БАРИ́ШНИК заст. (скупник і перепродувач коней, худоби, а також сільськогосподарської продукції, ремісничих виробів з метою прибутку), ЛІВЕРА́НТ заст.; МЕНДЖУ́Н розм. (перев. про того, хто перепродує коней); ПРА́СОЛ заст.  Словник синонімів української мови
  5. менджун — МЕНДЖУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто менджує. Тут крутилися й чорновусі цигани, ..горбоносі забарні волохи, татари-воловоди і менджуни на тонконогих бахматах-конях (Тулуб, Людолови, II, 1957, 135).  Словник української мови в 11 томах
  6. менджун — Менджун, -на м. Барышникъ, занимающійся мѣной лошадей. Найшов менджуна: продавай, кажу, мого коня аби кому. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка