меншенький
МЕ́НШЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до ме́нший.
Матюха з буфета карафку дістав і другу, меншеньку, з наливкою для жінок (Головко, II, 1957, 48);
У багатого, пана було двоє синів. Старшенький удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке, шаловливе [пустотливе] — тільки йому й діла, що гаса було по господі (Стор., І, 1957, 30);
Пішли вони, двоє меншеньких, дівчатка, до корівки: — А чого ти молочка не даєш? га? (Гр., І, 1963, 445).
Словник української мови (СУМ-11)