меншенький
МЕ́НШЕНЬКИЙ, а, е.
Пестл. до ме́нший.
Матюха з буфета карафку дістав і другу, меншеньку, з наливкою для жінок (А. Головко);
У багатого пана було двоє синів. Старшенький удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке, шаловливе [пустотливе] – тільки йому й діла, що гаса було по господі (О. Стороженко);
Пішли вони, двоє меншеньких, дівчатка, до корівки: – А чого ти молочка не даєш? га? (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)