меншовик

МЕНШОВИ́К, а́, ч. Послідовник меншовизму, член меншовицької партії.

Відмовляючись від революційної боротьби за відновлення Радянської влади, тобто за створення нормальних умов розвитку професійних спілок, меншовики і есери об’єктивно сприяли зміцненню капіталістичних порядків (Вісник АН, 1, 1957, 35);

В боях за партію, несхитну й непоборну, Примусивши примовкнуть лжу тлетворну, Меншовиків отруєний язик, Мужнів, грізнів і кріпнув більшовик (Бажан, Роки, 1957, 213).

Значення в інших словниках

1. меншовик — меншови́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. меншовик — -а, ч., іст. Прибічник меншовизму, член меншовицької партії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. меншовик — МЕНШОВИ́К, а́, ч. Послідовник меншовизму, член меншовицької партії.  Словник української мови у 20 томах
4. меншовик — Меншови́к, -ка́; -вики́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)