мертворожденний
МЕРТВОРОЖДЕ́ННИЙ, а, е, заст., книжн. Мертвонароджений.
[Річард (сам):] Душа моя за океан полине, а я зостануся бездушним тілом, серед костей, з потворою сією, мертворожденною (Л. Укр., III, 1952, 122);
// у знач. ім. мертворожде́нний, ного, ч. Той, хто народився мертвим.
*Образно. І в небо зносились салюти Із серць піднесених людських, І про хвилину цю забути Лише б мертворожденний міг! (Рильський, II, 1960, 310).
Словник української мови (СУМ-11)