мерщій
МЕРЩІ́Й, присл.
1. Якомога швидше, скоріше.
— Ходім мерщій, щоб часу не теряти [губити] (Гл., Вибр., 1957, 215);
— Закінчуй технікум та повертайся мерщій у своє село (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 125);
// Дуже швидко.
Мерщій одяглася вона, ухопила корзину і — готова (Мирний, III, 1954, 172);
І смерчі звуків випряда Оскаженіла хуга; То крутиться мерщій труда Велична центрифуга (Бажан, І, 1946, 59).
Мерщі́й…, ніж…, рідко — скоріше…, ніж…
[Маруся:] Які ж, матушко, у черниць гріхи? [Матушка гуменя:] А ти думаєш, у їх немає? За їх гріх швидше береться, чим за мирян, до їх він мерщій пристане, ніж до кого другого (Мирний, V, 1955, 71).
2. у знач. присудк. сл. Дуже швидко кинутися, побігти.
— Ух! — задрижавши, скрикнула вона, — яке холодне… — Та мерщій у сіни (Мирний, І, 1949, 334);
Спати цар пішов сумний, А Іван у сад мерщій (Перв., Райдуга… 1960, 156).
3. Уживається як спонукальний вигук.
А нуте, хлоп’ята, Мерщій на стіл курчата! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 143);
Кінооператори, мерщій! Апарати на плечі й у поле бігом! (Довж., І, 1958, 80).
Словник української мови (СУМ-11)