мерщій
МЕРЩІ́Й, присл.
1. Якомога швидше, скоріше.
– Ходім мерщій, щоб часу не теряти [губити] (Л. Глібов);
– Закінчуй технікум та повертайся мерщій у своє село (М. Чабанівський);
// Дуже швидко.
Мерщій одяглася вона, ухопила корзину і – готова (Панас Мирний);
І смерчі звуків випряда Оскаженіла хуга; То крутиться мерщій труда Велична центрифуга (М. Бажан).
2. у знач. присудка. Дуже швидко кинутися, побігти.
– Ух! – задрижавши, скрикнула вона, – яке холодне... – Та мерщій у сіни (Панас Мирний);
Спати цар пішов сумний, А Іван у сад мерщій (Л. Первомайський).
3. Уживається як спонукальний вигук.
А нуте, хлоп'ята, Мерщій на стіл курчата! (П. Гулак-Артемовський);
Кінооператори, мерщій! Апарати на плечі й у поле бігом! (О. Довженко).
(1) Мерщі́й..., ніж..., рідко – швидше..., ніж...
[Маруся:] Які ж, матушко, у черниць гріхи? [Матушка гуменя:] А ти думаєш, у їх немає? За їх гріх швидше береться, чим за мирян, до їх він мерщій пристане, ніж до кого другого (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)