мжичити
МЖИ́ЧИТИ, ить і МЖИ́ТИ, мжить, недок. Падати часто, дуже дрібними крапельками (про дощ); мрячити (у 1 знач.).
Темінь. Мжичить.. осінній дощ, під ногами хлюпає вода (Хижняк, Тамара, 1959, 163);
// безос.
Мжичило. Пронизлива осіння вогкість проймала тіло (Тулуб, Людолови, І, 1957, 284).
Словник української мови (СУМ-11)