мжичка
МЖИ́ЧКА, и, жін. Дуже дрібні краплі води, які насичують повітря; дрібний, густий дощ; мряка (у 1 знач.).
Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 244);
Дощ у цю хвилину майже припинився, сіялася лише мжичка, заснувавши дрібною сіткою далеку перспективу вулиці (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 495);
Був густий туман, і якась уїдлива сиза мжичка запорошила одяг, інеєм осіла на чубах (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 100).
Словник української мови (СУМ-11)