мигати

МИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Те саме, що бли́мати 1.

Щебетав соловейко, зорі мигали, вітерець пахучий шарудів вишеньками (Тесл., Вибр., 1950, 81);

Не могла [жінка панотця] вечором шити при поганім світлі, що лиш смерділо й мигало (Март., Тв., 1954, 228).

2. Те саме, що бли́скати.

Страшна блискавка мигає та миготить сливе безперестанку (Н.-Лев., II, 1956, 390);

Зрідка десь далеко мигала блискавка, освітлюючи суворі людські обличчя (Чорн., Визвол. земля, 1959, 77);

// безос.

[Дремлюга:] Навколо мигає, мабуть, гроза буде… (Корн., II, 1955, 344);

// чим. Посилати короткі світлові сигнали.

— Значить, коли щось трапиться, — сказав пілот дівчинці, — мигай бортовими вогнями (Трубл., Шхуна.., 1940, 188).

3. Те саме, що клі́пати 1.

З-під стола вискочив якийсь звір, скочив на стіл і став на чотирьох ногах.. Чорна морда сердито мигала очима й вищиряла білі зуби (Н.-Лев., III, 1956, 80);

Не мигаючи, він різко дивиться на дукача й безжалісно січе його своєю злобою (Стельмах, II, 1962, 350).

4. Те саме, що мелька́ти 1.

Її тонкі пальці з дротами тільки мигали (Н.-Лев., III, 1956, 88);

В її руках лише мигали листки тютюну (Кобр., Вибр., 1954, 129);

І одна за одною.. у пам’яті мигають згадки — як станції (Еллан, II, 1958, 11).

Значення в інших словниках

1. мигати — мига́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мигати — -аю, -аєш, недок. 1》 Те саме, що блимати 1). 2》 Те саме, що блискати. || безос. || чим. Посилати короткі світлові сигнали. 3》 Те саме, що кліпати 1). 4》 Те саме, що мелькати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мигати — 1. (очима) кліпати, кліпнути, закліпувати, закліпати, покліпувати, покліпати, скліпувати, скліпати, моргати, моргнути, зморгувати, зморгати, переморгуватися, переморгнутися, поморгувати, поморгати, приморгувати, приморгати, лупати, лупнути, вилупувати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. мигати — МИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Те саме, що бли́мати 1. Щебетав соловейко, зорі мигали, вітерець пахучий шарудів вишеньками (А. Тесленко); Не могла [жінка] вечором шити при поганім світлі, що лиш смерділо й мигало (Л. Мартович). 2. Те саме, що бли́скати.  Словник української мови у 20 томах
5. мигати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.  Словник синонімів української мови
6. мигати — Мига́ти, -га́ю, -га́єш; мигну́ти, -ну́, -не́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мигати — Мига́ти, -га́ю, -єш, одн. в. мигнути, -ну́, -не́ш гл. 1) Мигать, мигнуть. Зорі... мигали і бризкали світом в сухому прозорому повітрі. Левиц. Пов. 165. 2) Мелькать, мелькнуть. 3) Только одн. в. Ударить. Мигнув попід бороду бурсака. Св. Л. 220.  Словник української мови Грінченка