мигдалик
МИГДА́ЛИК, а, ч.
1.. Зменш.-пестл. до мигда́ль.
Від ласощів аж віття гнуться: Не знаєш, до чого й сунуться: Мигдалики і виноград, — Їси, їси, аж рад (Гл., Вибр., 1951, 75).
2. перев. мн. Залози, розташовані по боках піднебіння в глотці, схожі формою на мигдалевий горіх.
Мигдалики у дітей починають розвиватися наприкінці першого року життя (Шк. гігієна, 1954, 82).
Словник української мови (СУМ-11)