мигдалик
МИГДА́ЛИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до мигда́ль.
Від ласощів аж віття гнуться: Не знаєш, до чого й сунуться: Мигдалики і виноград, – Їси, їси, аж рад (Л. Глібов).
2. перев. мн. Залози, розташовані по боках піднебіння в глотці, схожі формою на мигдалевий горіх.
Мигдалики у дітей починають розвиватися наприкінці першого року життя (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)