мигдалик
МИГДА́ЛИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до мигда́ль.
Від ласощів аж віття гнуться: Не знаєш, до чого й сунуться: Мигдалики і виноград, – Їси, їси, аж рад (Л. Глібов).
2. перев. мн. Залози, розташовані по боках піднебіння в глотці, схожі формою на мигдалевий горіх.
Мигдалики у дітей починають розвиватися наприкінці першого року життя (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мигдалик — мигда́лик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мигдалик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до мигдаль. 2》 перев. мн. Залози, розташовані по боках піднебіння в глотці, схожі формою на мигдалевий горіх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мигдалик — МИГДА́ЛИК, а, ч. 1.. Зменш.-пестл. до мигда́ль. Від ласощів аж віття гнуться: Не знаєш, до чого й сунуться: Мигдалики і виноград, — Їси, їси, аж рад (Гл., Вибр., 1951, 75). 2. перев. мн. Словник української мови в 11 томах