мигичити
МИГИ́ЧИТИ, ить, недок., безос., діал. Мжичити.
І холодно було на ріллях чужих за плугом, за бороною осені пізньої, коли мигичить-мрячить з ранку до ночі… (Головко, І, 1957, 200).
Словник української мови (СУМ-11)МИГИ́ЧИТИ, ить, недок., безос., діал. Мжичити.
І холодно було на ріллях чужих за плугом, за бороною осені пізньої, коли мигичить-мрячить з ранку до ночі… (Головко, І, 1957, 200).
Словник української мови (СУМ-11)