миги

МИ́ГИ, ів, мн., розм. Знаки (підморгування, жести), які супроводжують, а часто і заступають розмову.

В мигах, в розмові венгрів [угорців] було видко щось східне, дуже нагадуюче кримських та казанських.. татар (Н.-Лев., II, 1956, 395).

◊ На ми́гах; Ми́гами — не словами, а жестами, рухами (пояснювати, показувати щось).

[Річард:] Сміятись можеш, а руками — зась! (Показує на мигах, що руками не можна махати, і сам сміється) (Л. Укр., III, 1952, 45);

Дівчата щось поясняли старій на мигах, показували на дім, на село, але все надаремне: стара не розуміла (Коцюб., І, 1955, 289);

Розмова точилася на мигах, і незабаром обидві сторони майже цілком порозумілися (Багмут, Щасл. день.., 1959, 127);

На порозі стояли дві молоді служки ..і мигами показували, до чого ж міцно Євген закохався в Любу (Стельмах, І, 1962, 350);

Деркач сидить один, балакаючи мигами сам з собою (Крот., Вибр., 1959, 486).

Значення в інших словниках

1. миги — ми́ги множинний іменник розм.  Орфографічний словник української мови
2. миги — Жести, жестикуляція, знаки, р. пантоміми, жм. киви, морги, зб. міміка.  Словник синонімів Караванського
3. миги — -ів, мн., розм. Знаки (підморгування, жести), які супроводжують, а часто і заступають розмову. На мигах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. миги — МИ́ГИ, ів, мн., розм. Знаки (підморгування, жести), які супроводжують, а часто й заступають розмову. В мигах, в розмові венгрів [угорців] було видко щось східне, дуже нагадуюче кримських та казанських .. татар (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах