мигкотіти
МИГКОТІ́ТИ, мигкоти́ть і мигко́че, недок., діал. Мигтіти.
Блискавка мигкоче (Рудан., Вибр., 1937, 246);
Білявий огник мигкотів, і шкварчав, і димив, пожираючи розтоплену смолу (Фр., VI, 1951, 99).
Словник української мови (СУМ-11)МИГКОТІ́ТИ, мигкоти́ть і мигко́че, недок., діал. Мигтіти.
Блискавка мигкоче (Рудан., Вибр., 1937, 246);
Білявий огник мигкотів, і шкварчав, і димив, пожираючи розтоплену смолу (Фр., VI, 1951, 99).
Словник української мови (СУМ-11)