мизатий
МИЗА́ТИЙ, МИДЗА́ТИЙ, а, е, діал. Щокатий.
Він угледів між молодицями найпоганшу, огрядну, таранкувату та мизату (Н.-Лев., III, 1956, 362);
Коло Уляни тихенькими курчатками горнуться онуки: білявий хлопчик років десяти, вже пастушок, і мизата дівчинка років чотирьох (Тют., Вир, 1964, 216);
Біля церкви мидзатий чернець, з копою рудого волосся на голові, торгував "святою водою" (Панч, Гомон. Україна, 1954, 145).
Словник української мови (СУМ-11)