мизатий
МИЗА́ТИЙ, МИДЗА́ТИЙ, а, е, діал.
Щокатий.
Він угледів між молодицями найпоганшу, огрядну, таранкувату та мизату (І. Нечуй-Левицький);
Коло Уляни тихенькими курчатками горнуться онуки: білявий хлопчик років десяти, вже пастушок, і мизата дівчинка років чотирьох (Григорій Тютюнник);
Біля церкви мидзатий чернець, з копою рудого волосся на голові, торгував “святою водою” (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)