милозвучний

МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Приємний для слуху.

Під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними перлами (Коб., II, 1956, 51);

Голос жінки був напрочуд милозвучний, а літеру "р" вона вимовляла м’яко, картаво (Смолич, Світанок.., 1953, 329);

Слово А. Малишка завжди сповнене глибокого, щирого почуття, воно співуче і милозвучне, палке й вогнисте (Рад. літ-во, 5, 1962, 65);

*Образно. Для нас слово "мир" — найбільш милозвучне, найбільш прийнятне і улюблене (Тич., III, 1957, 440);

// Який видає приємні для слуху звуки.

І голосок її бринить, На флейту милозвучну схожий (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 121);

*Образно. [Куліш:] А чи тута музика милозвучний прожива? (Голов., Поезії, 1955, 329).

Значення в інших словниках

1. милозвучний — милозву́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. милозвучний — -а, -е. Приємний для слуху. || Який видає приємні для слуху звуки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. милозвучний — МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Приємний для слуху. Під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними перлами (О. Кобилянська); Голос жінки був напрочуд милозвучний, а літеру “р” вона вимовляла м'яко, картаво (Ю. Смолич); Слово...  Словник української мови у 20 томах
4. милозвучний — МЕЛОДІ́ЙНИЙ (приємний для слуху), МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, БЛАГОЗВУ́ЧНИЙ, ДОБРОЗВУ́ЧНИЙ розм.; ПРОЗО́РИЙ (високий, ніжний); МУЗИ́ЧНИЙ (який нагадує музику). Звідусюди чути мелодійний дзенькіт дійниць і дзвінке тинькання молочних цівок об їх сріблясті стінки (З.  Словник синонімів української мови