милозвучний
МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Приємний для слуху.
Під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними перлами (Коб., II, 1956, 51);
Голос жінки був напрочуд милозвучний, а літеру "р" вона вимовляла м’яко, картаво (Смолич, Світанок.., 1953, 329);
Слово А. Малишка завжди сповнене глибокого, щирого почуття, воно співуче і милозвучне, палке й вогнисте (Рад. літ-во, 5, 1962, 65);
*Образно. Для нас слово "мир" — найбільш милозвучне, найбільш прийнятне і улюблене (Тич., III, 1957, 440);
// Який видає приємні для слуху звуки.
І голосок її бринить, На флейту милозвучну схожий (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 121);
*Образно. [Куліш:] А чи тута музика милозвучний прожива? (Голов., Поезії, 1955, 329).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- милозвучний — милозву́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- милозвучний — -а, -е. Приємний для слуху. || Який видає приємні для слуху звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- милозвучний — МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Приємний для слуху. Під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними перлами (О. Кобилянська); Голос жінки був напрочуд милозвучний, а літеру “р” вона вимовляла м'яко, картаво (Ю. Смолич); Слово... Словник української мови у 20 томах
- милозвучний — МЕЛОДІ́ЙНИЙ (приємний для слуху), МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, БЛАГОЗВУ́ЧНИЙ, ДОБРОЗВУ́ЧНИЙ розм.; ПРОЗО́РИЙ (високий, ніжний); МУЗИ́ЧНИЙ (який нагадує музику). Звідусюди чути мелодійний дзенькіт дійниць і дзвінке тинькання молочних цівок об їх сріблясті стінки (З. Словник синонімів української мови