милозвучний
МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, а, е.
Приємний для слуху.
Під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними перлами (О. Кобилянська);
Голос жінки був напрочуд милозвучний, а літеру “р” вона вимовляла м'яко, картаво (Ю. Смолич);
Слово А. Малишка завжди сповнене глибокого, щирого почуття, воно співуче і милозвучне, палке й вогнисте (з наук. літ.);
* Образно. Для нас слово “мир” – найбільш милозвучне, найбільш прийнятне і улюблене (П. Тичина);
// Який видає приємні для слуху звуки.
І голосок її бринить, На флейту милозвучну схожий (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
* Образно. [Куліш:] А чи тута музика милозвучний прожива? (С. Голованівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- милозвучний — милозву́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- милозвучний — -а, -е. Приємний для слуху. || Який видає приємні для слуху звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- милозвучний — МЕЛОДІ́ЙНИЙ (приємний для слуху), МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, БЛАГОЗВУ́ЧНИЙ, ДОБРОЗВУ́ЧНИЙ розм.; ПРОЗО́РИЙ (високий, ніжний); МУЗИ́ЧНИЙ (який нагадує музику). Звідусюди чути мелодійний дзенькіт дійниць і дзвінке тинькання молочних цівок об їх сріблясті стінки (З. Словник синонімів української мови
- милозвучний — МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Приємний для слуху. Під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними перлами (Коб., II, 1956, 51); Голос жінки був напрочуд милозвучний, а літеру "р" вона вимовляла м’яко, картаво (Смолич, Світанок.. Словник української мови в 11 томах