милозвучний

МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, а, е.

Приємний для слуху.

Під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними перлами (О. Кобилянська);

Голос жінки був напрочуд милозвучний, а літеру “р” вона вимовляла м'яко, картаво (Ю. Смолич);

Слово А. Малишка завжди сповнене глибокого, щирого почуття, воно співуче і милозвучне, палке й вогнисте (з наук. літ.);

* Образно. Для нас слово “мир” – найбільш милозвучне, найбільш прийнятне і улюблене (П. Тичина);

// Який видає приємні для слуху звуки.

І голосок її бринить, На флейту милозвучну схожий (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

* Образно. [Куліш:] А чи тута музика милозвучний прожива? (С. Голованівський).

Значення в інших словниках

1. милозвучний — милозву́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. милозвучний — -а, -е. Приємний для слуху. || Який видає приємні для слуху звуки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. милозвучний — МЕЛОДІ́ЙНИЙ (приємний для слуху), МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, БЛАГОЗВУ́ЧНИЙ, ДОБРОЗВУ́ЧНИЙ розм.; ПРОЗО́РИЙ (високий, ніжний); МУЗИ́ЧНИЙ (який нагадує музику). Звідусюди чути мелодійний дзенькіт дійниць і дзвінке тинькання молочних цівок об їх сріблясті стінки (З.  Словник синонімів української мови
4. милозвучний — МИЛОЗВУ́ЧНИЙ, а, е. Приємний для слуху. Під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними перлами (Коб., II, 1956, 51); Голос жінки був напрочуд милозвучний, а літеру "р" вона вимовляла м’яко, картаво (Смолич, Світанок..  Словник української мови в 11 томах