минувшина

МИНУ́ВШИНА, и, жін., заст. Минуле (див. минулий 3).

Треба дбати за народну справу. Швидше всім прокинутись від сну, Обігнать минувшину криваву, Наближать годиноньку ясну! (Павло Грабовський, I, 1959, 120);

Багато роздумує він над своєю минувшиною (Ольга Кобилянська, III, 1956, 281);

Степова могила самотньо стояла осторонь. Колись, у давні часи, насипали її скіфи чи половці.. І могила сотні років стоїть у степу як свідок сивої минувшини (Олесь Донченко, III, 1956, 71);

*У порівн. Оглянув [Марко] і кострубаті, вітрами нагнуті верби, що підійшли до нього, як минувшина (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 22).

Значення в інших словниках

1. минувшина — мину́вшина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. минувшина — Минулість, давні часи, о. перегорнута сторінка, як ім. минуле, колишнє; (близька) вчорашній день; (далека) ДАВНИНА, старовина.  Словник синонімів Караванського
3. минувшина — див. минуле  Словник синонімів Вусика
4. минувшина — [миенуўшиена] -ние, д. і м. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. минувшина — -и, ж., заст. Минуле (див. минулий 3)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. минувшина — МИНУ́ВШИНА, и, ж., заст. Минуле (див. мину́лий 3). Треба дбати за народну справу. Швидше всім прокинутись від сну, Одігнать минувшину криваву, Наближать годиноньку ясну! (П. Грабовський); Багато роздумує він над своєю минувшиною (О.  Словник української мови у 20 томах
7. минувшина — ДАВНИНА́ (події, звичаї, пам'ятки тощо далекого минулого), СТАРОВИНА́, СТАРИНА́ рідше, СТАРОЖИ́ТНОСТІ, ДРЕ́ВНОСТІ книжн., АРХА́ЇКА книжн., МИНУ́ВШИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; ПРАДАВНИНА́ (події, звичаї, дуже далекі від сучасності).  Словник синонімів української мови