мисливство
МИСЛИ́ВСТВО, а, с. Добування диких звірів і птахів з метою використання їх м’яса, хутра і т. ін.
Грузд, господар хатини, був з підкарпатського села і жив з мисливства (Петльов., Хотинці, 1949, 140);
У степовій та лісостеповій смугах населення переходило від мисливства до приручення тварин, а від збирання — до землеробства (Іст. СРСР, І, 1957, 9).
Словник української мови (СУМ-11)