мичкуватий
МИЧКУВА́ТИЙ, а, е. Який має мичку (у 4 знач.).
Корінь герані рожевої дерев’янистий, дуже розгалужений, мичкуватий (Ол. та ефір. культ., 1956, 319).
Словник української мови (СУМ-11)МИЧКУВА́ТИЙ, а, е. Який має мичку (у 4 знач.).
Корінь герані рожевої дерев’янистий, дуже розгалужений, мичкуватий (Ол. та ефір. культ., 1956, 319).
Словник української мови (СУМ-11)