младенець
МЛАДЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., уроч. Мала дитина; немовля.
Марія навіть не ховалась з своїм младенцем (Шевч., II, 1953, 314);
[Ярослав:] Насправді бог младенців умудряє (Коч., П єси, 1951, 34).
Словник української мови (СУМ-11)МЛАДЕ́НЕЦЬ, нця, ч., заст., уроч. Мала дитина; немовля.
Марія навіть не ховалась з своїм младенцем (Шевч., II, 1953, 314);
[Ярослав:] Насправді бог младенців умудряє (Коч., П єси, 1951, 34).
Словник української мови (СУМ-11)