мобілізований

МОБІЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мобілізува́ти.

Коли ж усіх мобілізованих арсенальців повертали з армії назад на завод, — то виявилося, що й в авіаційній частині Королевич теж спеціаліст по моторах, і тому в армії він так і залишився (Смолич, Мир.., 1958, 42);

Насторожений, весь внутрішньо мобілізований, вступив Аркадій у стіни хати безбожника (Вільде, Сестри.., 1958, 37);

// у знач. ім. мобілізо́ваний, ного, ч. Військовозобов’язаний, призваний на службу в діючу армію.

На горбах маячіли людські постаті, і коли мобілізовані підійшли ближче, то побачили, що то бійці копають окопи (Тют., Вир, 1964, 357).

Значення в інших словниках

1. мобілізований — мобілізо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. мобілізований — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до мобілізувати. || мобілізовано, безос. присудк. сл. II -ого, ч. Військовозобов'язаний, призваний на службу в діючу армію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мобілізований — МОБІЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до мобілізува́ти. Коли ж усіх мобілізованих арсенальців повертали з армії назад на завод, – то виявилося, що й в авіаційній частині Королевич теж спеціаліст по моторах, і тому в армії він так і залишився (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. мобілізований — Мобілізо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)