мовчазливо
МОВЧАЗЛИ́ВО. Присл. до мовчазли́вий.
Аж ось Аллан і на поріг. Сідав мовчазливо (Граб., І, 1959, 414);
Був тут і дідусь.., мовчазливо поглядав з-під насуплених брів на море, щось думав (Збан., Мор. чайка, 1959, 153).
Словник української мови (СУМ-11)