мозолити
МОЗО́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех., розм. Важкою роботою або ходінням натирати мозолі.
[С т е х а: ] Завтра знов за тяжку працю: ..ніженьки томити, рученьки мозолити (Крон., І, 1958, 485);
*Образно. Мозолила Тарасові душу власна бідність надто останні півтора місяця (Мушк., Чорний хліб, 1960, 112).
◊ Мозо́лити о́чі кому — набридати, докучати постійною присутністю.
[Б об:] Я не мозолитиму вам більше очей, прекрасна леді! (Галан, І, 1960, 422);
Мозо́лити [свій[ язи́к — те саме, що базі́кати.
Як би там не мозолили свої язики папські алілуйщики, але політика Ватікану і далі йтиме у фарватері найреакційнішоі імперіалістичної політики (Мельн., Обличчя… 1960. 41).
Словник української мови (СУМ-11)