мокнучий

МО́КНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до мо́кнути.

Шкіра, позбавлена епідермісу, являв собою мокнучу червоно-рожеву поверхню (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 39).

∆ Мо́кнучий лиша́й — те саме, що екзе́ма.

Значення в інших словниках

1. мокнучий — мо́кнучий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. мокнучий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до мокнути. Мокнучий лишай — те саме, що екзема.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мокнучий — МО́КНУЧИЙ, а, е. Який мокне. Шкіра, позбавлена епідермісу, являв собою мокнучу червоно-рожеву поверхню (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах