мокнучий

МО́КНУЧИЙ, а, е.

Який мокне.

Шкіра, позбавлена епідермісу, являв собою мокнучу червоно-рожеву поверхню (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. мокнучий — мо́кнучий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. мокнучий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до мокнути. Мокнучий лишай — те саме, що екзема.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мокнучий — МО́КНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до мо́кнути. Шкіра, позбавлена епідермісу, являв собою мокнучу червоно-рожеву поверхню (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 39). ∆ Мо́кнучий лиша́й — те саме, що екзе́ма.  Словник української мови в 11 томах