мокнути
МО́КНУТИ, МО́КТИ, мо́кну, мо́кнеш; мин. ч. мо́кнув і мок; недок.
1. Робитися мокрим, вологим; просякатися, покриватися вологою.
Цілих десять день довелося пану Суботі їхати отак.., мокнути й мерзнути по дорозі (І. Франко);
– Годі тобі у воді мокнути. Лізь у шлюпку (В. Собко);
// Псуватися від надлишку вологи.
Дощі... Хліб у полі некошений мок... (І. Нехода).
2. тільки 3 ос. Лежати у воді або в якій-небудь іншій рідині для набуття певних властивостей.
Намочили шкури у таких здорових шапликах, мокнуть ті шкури та й мокнуть (Панас Мирний);
Мокнув у спирті шафран, гостро лоскочучи ніздрі (М. Коцюбинський);
На закуску мокли в молоці жирні голландські оселедці, а другі, малосольні, кухар повісив у димарі (З. Тулуб).
3. тільки 3 ос. Виділяти гній, сукровицю, лімфу (про рану, шкірну хворобу тощо).
Рана мокне.
Словник української мови (СУМ-20)