1. Словник української мови у 20 томах

мокнучий

МО́КНУЧИЙ, а, е.

Який мокне.

Шкіра, позбавлена епідермісу, являв собою мокнучу червоно-рожеву поверхню (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мокнучий — мо́кнучий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. мокнучий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до мокнути. Мокнучий лишай — те саме, що екзема. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мокнучий — МО́КНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до мо́кнути. Шкіра, позбавлена епідермісу, являв собою мокнучу червоно-рожеву поверхню (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 39). ∆ Мо́кнучий лиша́й — те саме, що екзе́ма. Словник української мови в 11 томах