молебень

МОЛЕ́БЕНЬ, бня, ч. Коротке богослужіння за щасливе закінчення справи, за здоров’я, благополуччя кого-небудь.

Молебень же втяли Еолу, Щоб вітрам, по його ізволу [волі], В другий бік повелів дмухнуть (Котл., І, 1952, 163);

Відомо, що рух повсталих на чолі з Залізняком почався з молебня в Мотронинському монастирі поблизу Черкас (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 96);

— Більшовики не вірять у бога і перемагають, а ми правимо йому молебні, кадимо фіміамом, щоб заступився за святую Русь, і все надаремно (Панч, В дорозі, 1959, 77).

Значення в інших словниках

1. молебень — моле́бень іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. молебень — див. БОГОСЛУЖБА.  Словник синонімів Караванського
3. молебень — І молебінь, заст. молебен Богослужіння, під час якого здійснюють подячне або прохальне моління з приводу подій чи потреб у житті цілого суспільства або окремої особи; параклис  Словник церковно-обрядової термінології
4. молебень — -бню, ч. Коротке богослужіння за щасливе закінчення справи, за здоров'я, благополуччя кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. молебень — МОЛЕ́БЕНЬ, бню, ч. Коротке богослужіння за щасливе закінчення справи, за здоров'я, благополуччя кого-небудь. Молебень же втяли Еолу, Щоб вітрам, по його ізволу [волі], В другий бік повелів дмухнуть (І.  Словник української мови у 20 томах
6. молебень — Моле́бень, -ле́бня, -ле́бневі; -ле́бні, -бнів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. молебень — Молебень, -бня м. Молебень. Дав би на молебень, та й собі потребен. Ном. № 4770.  Словник української мови Грінченка