молебень
МОЛЕ́БЕНЬ, бню, ч.
Коротке богослужіння за щасливе закінчення справи, за здоров'я, благополуччя кого-небудь.
Молебень же втяли Еолу, Щоб вітрам, по його ізволу [волі], В другий бік повелів дмухнуть (І. Котляревський);
Відомо, що рух повсталих на чолі з Залізняком почався з молебню в Мотронинському монастирі поблизу Черкас (з наук. літ.);
Уже, мабуть, молебень відслужили, бо затужили дзвони, затужили! І заридали дзвони, загули! – це ж там за браму хлопців провели (Л. Костенко).
(1) Подя́чний моле́бень рел.-церк. – богослужіння, змістом якого є подяка Богові за особливе благодіяння до цілого народу, окремого поселення, родини чи особи.
Відправити подячний молебень.
Словник української мови (СУМ-20)