молодецький
МОЛОДЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до молоде́ць 1, 2.
Заздрівши дівчат, потягнули [парубки] за ними, щоб так стіною на них і наперти.. Звісно, молодецьке, парубоцьке діло! (Кв.-Осн., II, 1956, 19);
// Власт. молодцеві.
Червоне Свиридове обличчя грало здоров’ям, усміхалося; широкі плечі, молодецька постать доводили про його міць та силу (Мирний, III, 1954, 236);
Його кремезна постава, тверда хода, гостре око та рум’янець на трохи блідих щоках надавали йому молодецького вигляду (Досв., Гюлле, 1961, 42).
Словник української мови (СУМ-11)