молодецький
МОЛОДЕ́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до молоде́ць 1, 2.
Заздрівши дівчат, потягнули [парубки] за ними, щоб так стіною на них і наперти .. Звісно, молодецьке, парубоцьке діло! (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Власт. молодцеві.
Червоне Свиридове обличчя грало здоров'ям, усміхалося; широкі плечі, молодецька постать доводили про його міць та силу (Панас Мирний);
Його кремезна постава, тверда хода, гостре око та рум'янець на трохи блідих щоках надавали йому молодецького вигляду (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)