молоточок

МОЛОТО́ЧОК, чка, ч.

1. Зменш.-пестл. до молото́к 1.

Скрізь якісь машини, колеса, розкидані молоточки, обценьки (Вас., І, 1959, 362);

Артьомов у здоровій руці уміло тримав маленький молоточок й.. забивав у раму цвяхи (Чорн., Визвол. земля, 1959, 148);

*Образно. Дівчина запинає похапцем хустку і чує, як їй у висках молоточками б’є (Вільде, На порозі, 1955, 199).

2. анат. Одна із слухових кісточок у середньому вусі людини та ссавців.

За барабанною перетинкою знаходиться порожнина середнього вуха з трьома слуховими кісточками: одна з них — молоточок — упирається в барабанну перетинку (Анат. і фізіол. люд., 1957, 162).

3. спец. Ударний пристрій у деяких механізмах, інструментах.

Бонковський трохи його [фортепіано] полагодив, пообмотував нитками поламані молоточки (Н.-Лев., III, 1956, 211);

// Прилад, яким користуються лікарі, оглядаючи хворого.

Лікар вистукує молоточком хворого.

Значення в інших словниках

1. молоточок — молото́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. молоточок — -чка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до молоток 1). 2》 анат. Одна із слухових кісточок у середньому вусі людини та ссавців. 3》 спец. Ударний пристрій у деяких механізмах, інструментах. || Прилад, яким користуються лікарі, оглядаючи хворого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. молоточок — МОЛОТО́ЧОК, чка, ч. 1. Зменш.-пестл. до молото́к 1. Скрізь якісь машини, колеса, розкидані молоточки, обценьки (С. Васильченко); Артьомов у здоровій руці уміло тримав маленький молоточок й .. забивав у раму цвяхи (С. Чорнобривець); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. молоточок — (як) з молото́чка, жарт. Новий або оновлений, чистий, гарний і т. ін. (перев. про взуття). Черевички як з молоточка (З усн. мови).  Фразеологічний словник української мови
5. молоточок — Молото́к, -тка м. Молотокъ. Добре ковадло не боїться молотка. Ном. № 7357. ум. молото́чок.  Словник української мови Грінченка