молоточок

молото́чок

-чка, ч.

1》 Зменш.-пестл. до молоток 1).

2》 анат. Одна із слухових кісточок у середньому вусі людини та ссавців.

3》 спец. Ударний пристрій у деяких механізмах, інструментах.

|| Прилад, яким користуються лікарі, оглядаючи хворого.

Значення в інших словниках

1. молоточок — молото́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. молоточок — МОЛОТО́ЧОК, чка, ч. 1. Зменш.-пестл. до молото́к 1. Скрізь якісь машини, колеса, розкидані молоточки, обценьки (С. Васильченко); Артьомов у здоровій руці уміло тримав маленький молоточок й .. забивав у раму цвяхи (С. Чорнобривець); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. молоточок — (як) з молото́чка, жарт. Новий або оновлений, чистий, гарний і т. ін. (перев. про взуття). Черевички як з молоточка (З усн. мови).  Фразеологічний словник української мови
4. молоточок — МОЛОТО́ЧОК, чка, ч. 1. Зменш.-пестл. до молото́к 1. Скрізь якісь машини, колеса, розкидані молоточки, обценьки (Вас., І, 1959, 362); Артьомов у здоровій руці уміло тримав маленький молоточок й.. забивав у раму цвяхи (Чорн., Визвол.  Словник української мови в 11 томах
5. молоточок — Молото́к, -тка м. Молотокъ. Добре ковадло не боїться молотка. Ном. № 7357. ум. молото́чок.  Словник української мови Грінченка