молоточок
МОЛОТО́ЧОК, чка, ч.
1. Зменш.-пестл. до молото́к 1.
Скрізь якісь машини, колеса, розкидані молоточки, обценьки (С. Васильченко);
Артьомов у здоровій руці уміло тримав маленький молоточок й .. забивав у раму цвяхи (С. Чорнобривець);
* Образно. Дівчина запинає похапцем хустку і чує, як їй у висках молоточками б'є (Ірина Вільде).
2. анат. Одна із слухових кісточок у середньому вусі людини та ссавців.
За барабанною перетинкою знаходиться порожнина середнього вуха з трьома слуховими кісточками: одна з них – молоточок – упирається в барабанну перетинку (з навч. літ.).
3. спец. Ударний пристрій у деяких механізмах, інструментах.
Бонковський трохи його [фортепіано] полагодив, пообмотував нитками поламані молоточки (І. Нечуй-Левицький);
// Прилад, яким користуються лікарі, оглядаючи хворого.
Лікар вистукує молоточком хворого.
Хід молото́чка див. хід.
◇ (1) [Як] з молото́чка, жарт. – новий або оновлений, чистий, гарний і т. ін. (перев. про взуття).
Черевички як з молоточка (з усн. мови).
Словник української мови (СУМ-20)