мольфар
МОЛЬФА́Р, а, ч., діал.
1. Чарівник.
Ще бійка готова. вийти з того та сварка, а з мольфаром лиш зачепись… (Коцюб.,11, 1955, 338).
2. Злий дух, чорт.
Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (Козл., Сонце.., 1957, 4).
Словник української мови (СУМ-11)