Значення в інших словниках
-
мольфар —
мольфа́р іменник чоловічого роду, істота чарівник; злий дух діал.
Орфографічний словник української мови
-
мольфар —
див. чародій
Словник синонімів Вусика
-
мольфар —
Чарівник, див. маг, колдун, хіромант, чародій
Словник чужослів Павло Штепа
-
мольфар —
МОЛЬФА́Р, а, ч., діал. 1. Чарівник. Ще бійка готова вийти з того та сварка, а з мольфаром лиш зачепись... (М. Коцюбинський). 2. Злий дух, чорт. Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (П. Козланюк).
Словник української мови у 20 томах
-
мольфар —
Ворожбит, чарівник у гуцулів.
Універсальний словник-енциклопедія
-
мольфар —
ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст.
Словник синонімів української мови
-
мольфар —
МОЛЬФА́Р, а, ч., діал. 1. Чарівник. Ще бійка готова. вийти з того та сварка, а з мольфаром лиш зачепись… (Коцюб.,11, 1955, 338). 2. Злий дух, чорт. Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (Козл., Сонце.., 1957, 4).
Словник української мови в 11 томах