мольфар
МОЛЬФА́Р, а, ч., діал.
1. Чарівник.
Ще бійка готова вийти з того та сварка, а з мольфаром лиш зачепись... (М. Коцюбинський).
2. Злий дух, чорт.
Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)