молільник

МОЛІЛЬНИК, а, ч. Той, хто молиться.

Отець Василь.. тихим, злегка тремтячим голосом обернувсь до молільників (Стар., Облога.., 1961, 8);

Збуджені погляди знатних молільників були вже не стільки звернуті до святих, скільки до нього [Врангеля] (Гончар, II, 1959, 204).

Значення в інших словниках

1. молільник — молі́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. молільник — Богомол, (завзятий) спасенник, ір. як ім. святий та божий.  Словник синонімів Караванського
3. молільник — І заст. молитвеник Особа, що молиться, бере участь у богослужінні  Словник церковно-обрядової термінології
4. молільник — -а, ч. Той, хто молиться.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. молільник — МОЛІ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто молиться. Отець Василь .. тихим, злегка тремтячим голосом обернувсь до молільників (М. Старицький); Збуджені погляди знатних молільників були вже не стільки звернуті до святих, скільки до нього [Врангеля] (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах