мор
МОР, у, ч. Пошесна смерть; пошесть.
Мор, голод і війна-то страшні людоїди (Бор., Тв., 1957, 159);
За батьком пішли всі — мати, сестра, два брати. Всі вони померли, коли після лютої зими закотився до Остра мор (Скл., Святослав, 1959, 70).
Словник української мови (СУМ-11)