моргання

МОРГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. морга́ти.

Клопотовський засміявсь таким дрібненьким сміхом, неначе й досі смакував моргання чудових чорних брівок (Н.-Лев., IV, 1956, 303);

Тиха, ясна, запашна ніч весняна! Спокій, сон ллється на землю з морганням [зірок] (Фр., V, 1951, 178);

Повалив дим: Більша частина димової, кучерявої крони лишалася в тіні і тільки вгадувалась. Але десь унизу завирувало друге світляне джерело, і гігантська крона вся окреслилась, заморгала… Те моргання часте, як від літніх далеких блискавиць у степу, здавалось, погойдує дуба (Гончар, І, 1954, 259).

Значення в інших словниках

1. моргання — морга́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. моргання — -я, с. Дія за знач. моргати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. моргання — МОРГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. морга́ти. Клопотовський засміявсь таким дрібненьким сміхом, неначе й досі смакував моргання чудових чорних брівок (І. Нечуй-Левицький); Тиха, ясна, запашна ніч весняна! Спокій, сон ллється на землю з морганням [зірок] (І.  Словник української мови у 20 томах
4. моргання — Морга́ння, -ня с. Морганіе, миганіе.  Словник української мови Грінченка