моргуля

МОРГУ́ЛЯ, і, ж., діал. Гуля ( див. гу́ля¹).

— Чи велика, мамо, моргуля на голові? — спитав насмішкувато Лаврін (Н.-Лев., II, 1956, 321);

[Химка:] Чи не знаєте, що зробити дитині: отут за вухом отака зробилася моргуля? (Крон., IV, 1959, 21).

Значення в інших словниках

1. моргуля — моргу́ля іменник жіночого роду ґуля діал.  Орфографічний словник української мови
2. моргуля — див. наріст  Словник синонімів Вусика
3. моргуля — -і, ж., діал. Ґуля (див. ґуля I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. моргуля — ГУ́ЛЯ (опуклість на тілі від удару, запалення), ГУДЗЬ (ГУДЗ) розм., ГУ́ГЛЯ розм., ШИША́К розм., ГУ́ДЗИК діал., МОРГУ́ЛЯ діал., БАЛА́БУХА діал. З водовозки полетів (син) сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний); — Капосна баба..  Словник синонімів української мови