моргуля
МОРГУ́ЛЯ, і, ж., діал. Гуля ( див. гу́ля¹).
— Чи велика, мамо, моргуля на голові? — спитав насмішкувато Лаврін (Н.-Лев., II, 1956, 321);
[Химка:] Чи не знаєте, що зробити дитині: отут за вухом отака зробилася моргуля? (Крон., IV, 1959, 21).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- моргуля — моргу́ля іменник жіночого роду ґуля діал. Орфографічний словник української мови
- моргуля — див. наріст Словник синонімів Вусика
- моргуля — -і, ж., діал. Ґуля (див. ґуля I). Великий тлумачний словник сучасної мови
- моргуля — ГУ́ЛЯ (опуклість на тілі від удару, запалення), ГУДЗЬ (ГУДЗ) розм., ГУ́ГЛЯ розм., ШИША́К розм., ГУ́ДЗИК діал., МОРГУ́ЛЯ діал., БАЛА́БУХА діал. З водовозки полетів (син) сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний); — Капосна баба.. Словник синонімів української мови