мордочка

МО́РДОЧКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до мо́рда 1.

Часом виплигувала на верх, на покрівлю прудка коза, щипала травицю або стояла, піднявши вгору мордочку з борідкою (Н.-Лев., І, 1956, 50);

Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (Гончар, І, 1954, 123).

2. фам. Личко ( див. ли́чко¹).

Я її [дівчинки] навіть трохи злякався: мордочка з кулачок і сиза, як печене яблуко (Довж., Зач. Десна, 1957, 479);

Внизу, на першому поверсі, живе Ольця — з лисячою хитренькою у ластовинні мордочкою і крихітними губками (Ів.. Таємниця, 1959, 124).

Значення в інших словниках

1. мордочка — мо́рдочка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мордочка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до морда 1). 2》 фам. Личко (див. личко I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мордочка — МО́РДОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до мо́рда 1. Часом виплигувала на верх, на покрівлю прудка коза, щипала травицю або стояла, піднявши вгору мордочку з борідкою (І.  Словник української мови у 20 томах
4. мордочка — Мордочка, -ки ж. ум. отъ мо́рда.  Словник української мови Грінченка